Розв’язання складних задач пов'язано зі значними трудовитратами як на етапі розробки алгоритму, так і при його налагодженні. У значній мірі ці проблеми можуть бути зменшені за рахунок застосування ієрархічних принципів побудови алгоритмів.
Відповідно до загальноприйнятої практики програмування, доцільно виділити зі складного алгоритму окремі фрагменти, кожний з який вирішує яку-небудь часткову задачу. Це особливо корисно, коли приходиться багаторазово розв’язувати ту саму часткову задачу при різних вихідних даних. Виділення окремих підзадач суттєво полегшує проектування та розробку програми для розв’язання всієї задачі. Використання підпрограм для розв’язання підзадач дозволяє зробити програму добре структурованою й зрозумілою. Алгоритм, реалізований підпрограмою, може бути довгим і складним, але він «захований» у підпрограму. Завдяки цьому програма стає простою й короткою, її легше написати й налагодити.
Прикладом є задача про упорядкування елементів масиву. Її можна розбити на декілька підзадач:
, де виведення елементів масиву необхідно робити двічі.
Однак розбиття алгоритму на відносно самостійні фрагменти доцільно навіть у тому випадку, коли вони виконуються одноразово.
Окремі фрагменти легше налагоджувати і простіше змінювати їхню функціональність, що в остаточному підсумку підвищує ефективність процесу створення алгоритму.
Програма — це опис розв’язання деякої інформаційної задачі. Процес побудови програми починається з аналізу задачі. Практично в кожній задачі, аналізуючи її, можна виділити окремі підзадачі, допоміжні до неї.
Розв’язання підзадачі можна описати в окремій, спеціально оформленій, частині програми. Такий опис розв’язання підзадачі називають підпрограмою.
Підпрограмою називається іменована, логічно закінчена група операторів мови, яку можна викликати для виконання будь-яку кількість разів із різних місць програми. У мові JavaScript для організації підпрограм використовуються функції.
Функція – це незалежна поіменована частина програми, призначена для виконання певних дій та можливого повернення деякого значення.
Функція складається з тіла і заголовка. За структурою її можна розглядати як програму в мініатюрі. Після однократного опису, функцію дозволяється викликати за іменем з наступних частин програми. Використання імені функції в програмі називається викликом функції.
Якщо функція повертає значення, то її виклик може знаходитися у виразі у якості операнду.